День пам'яті в селищі Хорошів
Друга світова війна вона все далі
і далі від нас, ми всі знаємо, що вона була страшною та кривавою, що загинула
на ній невимовна кількість мільйонів людей, які просто хотіли жити. Ми знаємо
фронтові пісні, ми знаємо наскільки тяжкою вона була. Знаємо - ми, старше
покоління, але чи знають про неї теперішні хлопчики та дівчатка. Як донести все
це, як розповісти про це? Стривожений із муками і жалем світ стрепенувся,
кров’ю вмить заливсь, неначе, розпанаханий кинджалом. Війна на зустріч молодому
дню із з гуркотом, і з брязкотом котилась, лавиною метану і вогню, на нашу
землю й долю навалилась.
Стій! Час замри і озирнися в
минуле. Озирнися на тих, кого зараз немає, хто з каменя дивиться на нас з
висоти своїх пам'ятників. Стій! Зупинись! Ніколи не проходь байдуже повз
гранітної стіни, на якій визолоченими буквами вписані імена тих, що полягли на
полі бою, закатованих у фашистських концтаборах, спалених, повішених, знищених,
але не скорених. Зупинись — постій мовчки — згадай... Уч.
Пам'ять... Вона не має початку і не має кінця.
Тіла солдат, полеглих у землю, давно стали землею і завдяки одному серцю, яке
перестало битися тоді, сьогодні на нашій землі б'ються тисячі сердець!