З досвіду роботи класного керівника 7 – Б класу Антонюк Л.В.

Презентація

Досить часто у шкільному віці дитина усвідомлює, що мозок їй потрібен для механічного запам'ятовування, а ніяк не для того, щоб реалізувати власну ідею, задовольнити пізнавальний інтерес через самостійні рішення. Кожна її дія підпорядковується шаблонним стереотипам старших, які вона повинна моделювати в своїй поведінці.

 Успіх за таких умов забезпечується доброю пам’яттю, а не вмінням мислити. Їй доводиться від мислення переходити до запам’ятовування, що є складним завданням для природного потягу до волі, як риси юнацького максималізму.  Кмітливі діти швидко розуміють: важливе у школі аж ніяк не співпадає з тим, що потрібно в житті, й пристосовуються до такого роздвоєного існування.

 У педагога є важка, але дуже важлива місія ‑ бути класним керівником. Одні вважають її лише доповненням до своєї викладацької роботи, інші ‑ навпаки, найголовнішою. Як би не була важка ця діяльність, вона, безсумнівно, потрібна дітям, оскільки основна структурна ланка у школі ‑ це клас. Саме в ньому зароджується інтерес до навчання, формуються соціальні стосунки між дітьми Співпрацю з моїми п`ятикласниками я розпочала ще в початковій школі під час роботи літнього табору «Веселка». Тому, приступивши до виконання обов`язків класного керівника на початку п`ятого класу, я уже знала психолого-емоційний стан учнів. Це значно полегшило мою роботу і був ефективний результат кожної нашої справи.

Клас являє собою систему, яка допомагає реалізувати турботу про соціальне благополуччя дітей, вирішувати проблему їхнього дозвілля, згуртовувати колектив, формувати відповідну емоційну атмосферу.

Уже 33 років маю можливість сіяти в  дитячі душі зерна добра та  людяності.

  Я вважаю, що класний керівник - найнеобхідніша людина для дитини в сучасній школі. У нього незвичайна місія в житті: не тільки керувати, направляти, але й виховувати.

Призначення класного керівника - простежити за становленням особистості дитини, що входить у сучасний світ, виховати людину, здатну гідно зайняти своє місце в житті. 

Як класний керівник, упевнена, що необхідний широкий підхід до особистості дитини. Мені здається, що украй важливо розуміти всебічний розвиток не як розвиток певних сторін і якостей особи, а як їх органічну єдність і цілісність.

Організатором діяльності учнів у класі, координатором впливів був і залишається класний керівник ‑ як автор і як скульптор.

	Класний керівник
	Як автор	Як скульптор
5 кл. 6 кл. 7 кл. 8 кл. 9 кл. 10 кл. 11 кл.	Нотатки Робота над сюжетом Логічний наголос Розвиток подій Кульмінація Розв’язка Відгук читача	Вивчення особистості Пошук витонченості Особливе призначення Самовизначення Удосконалення Довершеність Оцінка майстра

У процесі моєї роботи виробився певний стиль моїх відносин із дітьми:

не забороняти, а направляти;

не керувати, а співкерувати;

не примушувати, а переконувати;

не командувати, а організовувати;

не обмежувати, а надавати свободу вибору.

Будучи класним керівником, вважаю, що метою виховного процесу є плекання вільної, талановитої, фізично здорової особистості, збагаченої науковими знаннями, естетичними смаками, готової до творчої трудової діяльності, яка досягається через формування в учнів морального ставлення до оточуючих людей і усвідомлення цінності людського життя, через формування культури інтелектуального розвитку та вдосконалення учнів, а також культури збереження власного здоров’я.

Класні виховні години готую разом з дітьми. Вже з п’ятого класу потрошку привчаю своїх учнів до самостійності. Вони самі готують виховні години, а я просто допомагаю в підготовці та в проведені. Наприклад, «Правила поведінки в природі»; дівчатка готували конкурсну програму «А ну-мо,хлопці» до дня захисника вітчизни, а хлопчики для дівчаток конкурсну програму « Попелюшка». « Дружба – це цінний скарб»

 Розуміючи важливість виховної діяльності класного керівника, відповідально виконую свої обов’язки, докладаю всіх зусиль, щоб виховання підлітків відбувалось в атмосфері добра і творчості, взаємодопомоги і взаємоповаги, доброзичливості та толерантності. У своїй діяльності використовую різноманітні традиційні та інноваційні форми виховної діяльності - головне, щоб вони давали бажаний результат. Серед них:

Ø     ділові і гри;

Ø     тренінги;

Ø     акції;

Ø     усні журнали;

Ø     турніри інтелектуальних ігор;

         У сучасних умовах, на мій погляд, необхідно дійти до кожного учня, створити кожному умови для розвитку індивідуальних здібностей, сформувати в дитини потребу до самовираження. Кожна людина хоче бути значною, соціально самостверджуватися, тому основним виховним завданням - вважаю реалізацію особистісно - орієнтованого підходу до виховання.

Я твердо вірю в силу виховання, яка складається з дуже простих компонентів: любові до дітей, слова вчителя, сили особистого прикладу, справедливості - основи довіри;  здатності прощати дитину, доброти.  Вчитель - учень -  єдина духовна спільнота, а життєвий шлях дитини - шлях радості.

Виховна робота класного керівника включає в себе також роботу з батьками.

Сім’я – клітинка соціального організму, яка живе з ним у єдиному ритмі, відображає у своєму складі, мов краплинка води, і великі ідеї, і велику загальну мету.

 Перед тим, як планувати роботу з батьками, необхідно ретельно вивчити сім’ї, їх матеріально-побутові умови, соціальний стан, взаємини між членами родини, ставлення батьків до школи, участь батьків у вихованні своїх дітей.

Вважаю, що висока ефективність моєї роботи цілком пов’язана з тісним контактом з батьками. Цей напрям роботи можна вважати найскладнішим. У моєму класі є неблагонадійні і неповні родини.

Соціальні психологи стверджують: якщо сім’я зацікавлена у вихованні особистості дитини, то сили школи потроюються. Адже цей розвиток успішний лише завдяки спілкуванню, взаєморозумінню і співпраці з батьками.

Батьківський актив є опорою у моїй роботі. Він допомагає істотно звільнитись від безлічі «побічних» навантажень. Це надає можливість мені зосередитись на педагогічній творчості, забезпечити індивідуальний підхід до «найскладніших» вихованців. Відомо, що всі батьки мають хоч якийсь педагогічний хист, за допомогою анкетування це дуже легко виявити. Один чудово розв’язує задачі, другий – розповідає – залухаєшся, третій – справжній фізорг або майстер виробничого навчання. Дуже важливо ці вміння вияивити і використати.

Для того, щоб батьки бажали йти до школи, вони повинні бачити зацікавленість вчителя у процесі навчання і виховання. Коли я віддаю весь свій час, всю свою душу дітям, серця батьків не залишаються байдужими.

У роботі з батьками використовую колективні бесіди, диспути, зустрічі за круглим столом, конкурси ( наприклад, на гарні поради, на розв’язування сімейних конфліктних ситуацій), різноманітні презентації на педагогічні теми. Вважаю, що саме класний керівник здатний показати учневі та його батькам, що вони є в житті один для одного, так як більша частина про це забуває. Одним із заходів є проведення родинних свят де задіяні всі і діти, ібатьки і бабусі і дідусі. Так дуже гарно пройшли в нас свята : « Бабусю моя рідненька» та конкурсна програма « Ви наша гордість татусі і дідусі». Разом із батьками класу  стараємось зробити шкільне життя наших дітей цікавим і не забутнім. Так в цьому році ми організували екскурсії в м. Житомир та м. Київ.

             Я не можу бути байдужою людиною, оскільки спілкуюся не з предметами, а із справжнім дивом природи - дітьми. І це диво потрібно вигодувати теплотою свого серця, багатством душі. Чуже серце дитини не прийме брехні, будь-яка нещирість буде виявлена, і її внутрішній світ закриється від вихователя, що допустив помилку.

            Для того, щоб допомогти дитині, я визначила для себе основне правило - «Правило веселки»: «Упевненість. Успішність. Дивовижність. Переконливість. Шанобливість. Врівноваженість. Усмішливість». Сподіваюся, що веселка відчуттів, освітивши душу, зігріє серце дитини, направить її на шлях пізнання себе.

         Головне завдання бачу в тому, щоб достукатися до найпотаємніших куточків дитячої душі, допомогти кожній дитині повірити в себе.      

             Твердо дотримуюся заповідей вихователя:  

   - не виховувати у поганому настрої («спокій, тільки спокій»);

   - визначити, чого хочеш для дитини, дізнатися, що вона думає із цього приводу;

   - надати можливу самостійність;

   - не підказувати готового рішення, а показувати можливі шляхи до нього;

   - не пропустити перший успіх дитини;

   - робити своєчасні зауваження;

   - оцінювати вчинок, а не особу.

Підводячи підсумки, можу з гордістю сказати, що я задоволена наслідками своєї роботи. Діти стали по-іншому відноситись до себе: це і гігієна, поведінка, ретельність; до близьких: повага, вдячність; до оточуючих: почуття колективізму, патріотизму... Я щаслива, що обрала саме професію педагога, що маю можливість спілкуватися з дітьми. Я з радістю віддаю всі свої ідеї дітям, і радію, коли бачу, як вони вбирають у себе всю інформацію, надану мною, настрій, який я несу їм, радість і щастя, яке мені хочеться розділити з ними.

           На мою думку, діяльність класного керівника дуже цікава, багатогранна, трудомістка. Вона пов’язана з непередбаченими труднощами, невдачами, навіть розчаруваннями, а іноді – з безсонними ночами, сльозами… Все це так. Але коли бачиш, як на твоїх очах  виростає. Людина, як збагачується її духовний світ, як дитина починає усвідомлювати своє місце в житті, а у вирішенні проблем шукає підтримки в тебе і вдячна за це, забуваєш про прикрощі і безсонні ночі, а душу наповнює почуття глибокого задоволення. Сподіваюсь, що моя любов зігріє їх серця та торкнеться дитячих душ.