З досвіду
роботи класного керівника 7 – Б класу Антонюк Л.В.
Досить часто у шкільному
віці дитина усвідомлює, що мозок їй потрібен для механічного запам'ятовування,
а ніяк не для того, щоб реалізувати власну ідею, задовольнити пізнавальний
інтерес через самостійні рішення. Кожна її дія підпорядковується шаблонним
стереотипам старших, які вона повинна моделювати в своїй поведінці.
Успіх за таких умов забезпечується доброю
пам’яттю, а не вмінням мислити. Їй доводиться від мислення переходити до
запам’ятовування, що є складним завданням для природного потягу до волі, як
риси юнацького максималізму. Кмітливі
діти швидко розуміють: важливе у школі аж ніяк не співпадає з тим, що потрібно
в житті, й пристосовуються до такого роздвоєного існування.
У педагога є важка, але дуже важлива місія ‑ бути класним
керівником. Одні вважають її лише доповненням до своєї викладацької роботи,
інші ‑ навпаки, найголовнішою. Як би не була важка ця діяльність, вона,
безсумнівно, потрібна дітям, оскільки основна структурна ланка у школі ‑ це
клас. Саме в ньому зароджується інтерес до навчання, формуються соціальні
стосунки між дітьми Співпрацю з моїми п`ятикласниками я розпочала ще в
початковій школі під час роботи літнього табору «Веселка». Тому, приступивши до
виконання обов`язків класного керівника на початку п`ятого класу, я уже знала
психолого-емоційний стан учнів. Це значно полегшило мою роботу і був ефективний
результат кожної нашої справи.
