З досвіду роботи

Вчитель працює над самим відповідальним     завданням, він формує людину

В.О. Сухомлинський

Досить часто у шкільному віці дитина усвідомлює, що мозок їй потрібен для механічного запам'ятовування, а ніяк не для того, щоб реалізувати власну ідею, задовольнити пізнавальний інтерес через самостійні рішення. Кожна її дія підпорядковується шаблонним стереотипам старших, які вона повинна моделювати в своїй поведінці.

 Успіх за таких умов забезпечується доброю пам’яттю, а не вмінням мислити. Їй доводиться від мислення переходити до запам’ятовування, що є складним завданням для природного потягу до волі, як риси юнацького максималізму.  Кмітливі діти швидко розуміють: важливе у школі аж ніяк не співпадає з тим, що потрібно в житті, й пристосовуються до такого роздвоєного існування.

Школа повинна готувати підлітка  до життя, до праці, повинна сприяти розкриттю та розвитку його особистості, щоб до періоду самостійного  життя він оволодів усім тим, що потрібне йому в практичній діяльності.

Педагоги покликані взяти діяльну участь у розвитку розуму дітей та  засвоєнні ними всебічних знань, що йдуть від різних джерел  з поза навчального закладу. Школа додає і до інтелекту що росте цілий ряд спеціальних знань та навичок, уся цінність яких лише згодом відкриється підлітку й значення котрих він не усвідомлює у свій шкільний період.

Процес навчання, на жаль, поглинає стільки сил, гальмує й стримує творчі поривання підлітка, так нівелює особистість, підпорядковуючи її шаблону, що значна частина випускників перетворюється на безбарвних, млявих людей. Людей, які виконують певну соціальну функцію, але безнадійно розгубили творчу ініціативу й одухотворене ставлення до своєї діяльності.

Так, школа повинна навчати – в тому полягає її головна місія, але процес набуття знань не може визначатись лише його знанневим компонентом. Вчителі повинні прийти на допомогу підлітку найбільше в тому, в чому він особливо вразливий і безпорадний, в  зміцненні особистісних інтелектуальних сил, як джерела його творчої енергії.

   Безумовно, зрозумілими є труднощі тієї роботи, яку повинні здійснювати педагоги за такого підходу. Як іноді складно перебудуватися вчителям, які за багато років звикли надавати перевагу «вбиванню» у голови своїх учнів набір готових знань! Я чую багато заперечень із усіх боків: «Все одно школа не може підняти всіх своїх дітей до рівня творчої праці, згасання творчих сил відбувається «фатально» і пов’язане воно з якимись глибокими, недосяжними нашому обліку й впливу моментами в особистості дитини».

Так, можна й потрібно враховувати індивідуальні особливості дитини, але в кожному учні необхідно зміцнювати й розвивати його творчі сили: постійно, повсякденно, як на уроках, так і в ході позакласних заходів.

Чим раніше почнеться процес виховання в учнів потягу до наукових знань, інтересу до дослідницької роботи, тим результативнішим буде процес виховання з них особистості, здатної до самостійної творчої роботи.

То ж вже з перших днів своєї педагогічної діяльності я поставила перед собою проблему: « Як зробити кожний урок, навчальний день цікавим для дітей, як навчити їх творчо працювати?». З досвідом я розуміла, що урок повинен навчати, розвивати й виховувати, збагачувати учнів новими знаннями, уміннями й звичками; розвивати пізнавальний інтерес, мову, мислення й творчу активність. Для себе я виділила три основні протиріччя:

-         моє бажання вкласти знання й небажання учнів їх брати;

-         самовіддача, величезна затрата сил на підготовку до уроків і відсутність бажаних результатів;

-         намагання зробити цікавим життя учнів та їх пасивність.

Працюючи всі роки над цими проблемами, зараз я знаю: просто потрібно щоб тебе поважали, тому що діти вчаться у того, кому вони симпатизують. А для цього потрібна робота, робота розуму та душі, яка народжує творчість і натхнення. Вчителю, який тільки починає працювати, важливим є самоствердження. Вчительське «я» формується власними зусиллями через самоосвіту, самооцінку та пошук шляхів самовираження.

         Слід прийняти за девіз – слова   Ш.А. Амонашвілі: «Творчість дітей – умова становлення їх особистості». Тепер я знаю, що навіть звичайний шкільний урок, на якому розв’язуються задачі, проводяться досліди – це педагогічна творчість. Урок, на якому зливається робота вчителя з роботою учнів, в одному цілому співробітничають думка, почуття, воля, на якому радіють, засмучуються, втомлюються, але відчувають результат своїх зусиль – ось такий урок – справжня творчість.

Самоствердження вчителя й, звичайно, його самовираження неможливі без удосконалення методики викладання предмета.

Хочу виділити такі аспекти мого бачення успішного уроку біології:

      Формування предметної компетентності

      Розвиток пізнавальної активності й самостійності

      Формування інформаційної культури.

      Розвиток мислення.

      Розвиток творчих здібностей.

    Формування комунікативної компетентності

      Створення психологічно комфортного середовища

      Формування рефлексивних якостей.

      Різноманітність навчальної діяльності

своїй роботі використовую право на творчість, застосовуючи колективні форми навчальної діяльності, ігрові прийоми, роботу в парах, творчі завдання. Вагому роль гри в житті й розвитку дитини усвідомлювали в усі часи діячі педагогічної науки. « У грі перед дітьми розкривається світ, розкриваються творчі здібності особистості, без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку» - писав В.О. Сухомлинський.

Л.С.Вигодський стверджував, що під час гри дитина створює собі уявну ситуацію замість реальної й діє в ній, виконуючи певну роль.

   К.Д.Ушинський радив так організовувати життя дітей, щоб дитина була дієвою. Коли педагогічні прийоми відповідають природі гри, створюються найкращі умови для саморозвитку дитини.

Звісно, основною формою навчання, є стандартні уроки. Починаючи з 9-го класу, процес навчання не обходиться без лекцій і семінарів, як менш традиційних для школи форм занять. Але, як на мій погляд, найбільш привабливими епізодами в навчальному процесі є колективні ігри. Використання ігор на уроці біології націлено на вирішення  його триєдиного завдання:

● вивчення ознак і властивостей живого;

● розвиток інтелекту дитини, її розумових здібностей;

● усвідомлення ролі людини в природі, розвиток інтересу до біологічних наук, формування соціально-активної позиції.

В процесі роботи я шукала найбільш ефективні форми й методи навчання і, як результат, поступово прийшла до практики системних ігор біологічного та екологічного характеру. З року в рік зміст ігор змінювався й доповнювався. Вони проходять через увесь навчальний процес, передбачаючи спочатку прості, а з рештою й більш складні навчальні цілі та завдання. Ігри, в яких школярам доводиться активізувати свою розумову діяльність, вміння логічно міркувати, дозволяють вирішувати не лише освітні, але й виховні цілі. Працюючи в групі, діти спілкуються між собою. Під час гри члени групи знаходяться у всіх на очах, і тому відмовчуватися чи вести себе неадекватно під час цієї навчальної ситуації їм складно.

Основною метою колективних ігор, які я практикую, є навчання дітей умінню спільно досягати поставлені цілі, сприяння розвитку їх мовленевої культури. Я хочу навчити їх чітко висловлювати свої думки – як коли стисло, а  коли й красномовно, з гумором. (Це сприяє загальному розвитку школярів, як всебічно розвинених особистостей).

За останні роки роботи в школі я помітила як змінилися діти, і це природно. Ці зміни є віддзеркаленням суспільних процесів, що відбуваються в країні. Якщо на початку своєї діяльності я будувала урок таким чином, щоб добиватися розкріпачення учнів, (якби вони не боялися висловлювати думки, не мали остраху помилитись), то сьогодні школярі стали активнішими, сміливішими. Це природно. Діти змінюються разом із суспільством, в якому живуть. Говорячи про школу майбутнього, мені хочеться бачити в ній все те прекрасне, чого ще не вдалося добитися до цього часу, але найголовніше - у ній не повинно бути місця нудьзі, байдужості, грубості й черствості. Кожен з її вихованців повинен бути яскравою особистістю.

Існує  кілька правил, за умови дотримання яких можливо зробити урок-гру захоплюючим:

     ■ Гра повинна приносити радість і задоволення учневі;

     ■ Вдалою вона буде за умови зацікавленості школяра у результатах;

     ■ Розвиваючі ігри – ігри творчі, всі завдання учень повинен  

         виконувати самостійно;

     ■ Успіх на початку гри – обов’язкова умова;

     ■ Слід не переоцінювати рівень розвитку учнів;

     ■ Необхідно створити невимушену атмосферу гри;

     ■ Потрібно всебічно спонукати учнів до змагань.

Формами ігор, які я практикую є:

Ігри – вправи

   Ігрова діяльність може бути організована в різноманітних колективних формах, але кінцевий її результат повинен мати спрямування на розвиток особистості. Гру я використовую під час закріплення матеріалу, при перевірці знань учнів, у позакласній роботі. Приклад – гра-вправа «П’ятий зайвий». Учням пропонується знайти в даному наборі назв (рослини однієї родини, тварини, роду…), одне зайве, яке випадково потрапило в цей список.

Гра – пошук

   Для прикладу, учням пропоную знайти в тексті рослини родини Розоцвіті, назви яких перемішані з назвами рослин інших родин.

Для проведення таких ігор не потрібне спеціальне обладнання. Вони займають не багато часу, але дають добрі результати.

Ігри – змагання

    До них належать: конкурси, вікторини, імітації телевізійних конкурсів тощо. Дані ігри можна проводити як на уроці, так і у позакласній роботі.

     Сюжетно – рольові ігри

   Їхня особливість полягає в тому, що учні грають сюжетні ролі, а самі ігри мають глибокий та цікавий зміст. Це «Пресконференція», «Круглий стіл», «Симпозіум» та інші. Учні можуть виконувати ролі спеціаліста сільського господарства, рибоохорони, вченого –орнітолога, археолога та ін. Ролі, які дають можливість бути дослідником, мають на меті не тільки пізнавальні цілі, але й професійну орієнтацію. В процесі такої гри створюються сприятливі умови для задоволення широкого кола інтересів, бажань, творчих спрямувань учнів.

   Хочу відзначити, що гру на уроці можна розглядати як особливий метод залучення дітей до творчої діяльності, як одну з серйозних якостей педагогічного впливу на школярів. Але необхідно пам’ятати, що гра – не самоціль. Вона не повинна бути єдиним засобом навчання й виховання; адже, як говорить народна мудрість:  « Ліки відрізняються від отрути тільки дозою ». Тому важливо грамотно забезпечити поєднання гри з іншими видами діяльності на уроках біології. Адже сучасний урок повинен бути яскравим, цікавим, і судді йому – учні…

   Чого я намагаюсь добитися від своїх учнів? Вільного мислення, вміння конструктивно вирішувати проблеми, здатності до самовираження. І ще – щоб кожен з них став яскравою індивідуальністю, став особистістю.

   Чи не забагато я прагну? Зовсім ні, я хочу будувати навчальний процес відповідно до природних законів сприйняття інформації. Природність – найважливіший дидактичний принцип, який відіграє вагому роль у навчанні. Кожний урок для мене – це маленьке відкриття, нова сходинка на безкінечному шляху самовдосконалення, тому що в нашій професії немає межі досконалості.

   Головною педагогічною ідеєю мого досвіду є розвиток пізнавальної активності в учнів, їх самостійності і творчих здібностей. Активне життя дитячої думки – це головна передумова успіху в навчанні. Адже свідоме ставлення до навчання - це тверді глибокі знання. Важливо, щоб дитина постійно щось шукала, до чогось прагнула, і знайшовши, переживала  радість відкриття істини. Важливо щоб набуті знання вона розглядала як свої власні знахідки. В цьому головна мета моєї роботи!

   Часто згадую слова свого інститутського  викладача методики: «Хороший учитель допомагає учневі повірити у свої сили і перетворює навчання в цікаве заняття…»

   Так, гарний учитель бачить здібності кожного учня й знає, як їх розкрити. Щоб це зробити, необхідно знайти до нього ключик і визначити, що йому подобається. Головне – намагатися створити в класі дивовижну атмосферу трепетного очікування дива.

   Для мене, як учителя, у моїй власній педагогічній діяльності дуже важливі слова японської приказки: «Один день із великим учителем – краще за тисячу днів старанних занять». Ця мудрість є девізом для кожного мого уроку. Я мрію бути тим учителем!